http://sd.net.ua/ ru ASD-inform Украина: новости политики, экономики и религии, политика в Украине, обзор и анализ главных политических событий http://sd.net.ua/logo.gif http://sd.net.ua/ http://sd.net.ua/ http://sd.net.ua/2012/02/02/chistyj-ubytok-dnepropetrovskogo.html нераспределенный убыток ДМЗ – вырос до &#8372;3 млрд. 51,75 млн Новости admin Thu, 02 Feb 2012 16:14:33 +0200 2011 год принес 806,65 млн. гривен убытка для Днепропетровского металлургического завода (ДМЗ) им. Петровского (Евраз).<br /><br />Это на 27,5% большие чистый убыток, чем металлургический комбинат получил в 2010 – сообщается в информации о годовом собрании акционеров предприятия, которое специализируется на производстве стали, чугуна и проката.<br /><br />Другие показатели производственной деятельности завода выглядят следующим образом:<br /><br />- нераспределенный убыток ДМЗ – вырос до &#8372;3 млрд. 51,75 млн. <br />- численность работников металлургического завода – выросла на 14%<br /><br />Распределение прибыли предприятия будет определено 5 марта 2012, когда состоится собрание акционеров Днепропетровского металлургического завода им. Петровского. Тогда же состоятся перевыборы Наблюдательного совета и ревизионной комиссии предприятия.<br /><br />99,7% акций ДМЗ им. Петровского были куплены группой «Evraz» у компании «Lanebrook» в 2007 году.<br /><br /> http://sd.net.ua/2012/02/02/zakrytie-exua-otnyali-xleb-teper-i-zrelishha.html Украинская власть совершенно сошла с ума - сначала отняла у граждан Украины хлеб, а теперь отнимает и зрелища. Ведь если украинцы не смогут больше убивать время на просмотр западных контрафактных фильмов, скачивать музыку и программы, то они все больше начнут задаваться политическими вопросами. Например вот таким: Почему им можно воровать миллиарды, а нам нельзя бесплатно скачать фильмы и музыку? Политика admin Thu, 02 Feb 2012 13:33:28 +0200 Все ниженаписанное – гипербола и очень сильное преувеличение. Новость о закрытии сайта Ex.ua не потрясла широкие слои пенсионеров и трудящихся у станка или сохи и никто не двинется на баррикады по этому поводу. Однако такое гиперболизирование позволяет более выпукло показать недальновидность украинского политического режима.<br /><br />Да и можете ли вы вспомнить в истории Украины, чтобы хакеры закрыли сайт Президента Украины, МВД, налоговой администрации или какого-то подобного по суровости государственного органа? <br /><br />Украинская власть совершенно сошла с ума. Ведь если украинцы не смогут больше убивать время на просмотр западных контрафактных фильмов, скачивать музыку и программы, то они все больше начнут задаваться политическими вопросами.<br /><br />Например, вот этим:<br /><br /><br /><br />Собственно, это и есть квинтэссенция всего происходящего. Почему прогнившая воровством власть запрещает делать то же самое своим согражданам, причем в более безобидной форме? Почему МВД признается, что почти 50% используемого ею компьютерного программного обеспечения является контрафактным, но украинцам оно угрожает за то же самое пятью годами тюрьмы?<br /><br />Но дело совсем в другом. В одной из книг посвященных эпохе распада СССР наткнулся на воспоминания очевидца расстрела Белого дома в Москве в 1993 году. Один из американских советников бывших тогда при Ельцине советовал: «Нужно повесить над Россией спутник и транслировать эротические ТВ-каналы. И т огда россияне разойдутся по домам к своим телеящикам». <br /><br />Еще древние римляне четко усвоили главное правило управления – «Хлеба и зрелищ!». Власть регионалов, сначала отняла у граждан Украины хлеб, а теперь отнимает и зрелища. Про хлеб это конечно аллегория, но уже большинство украинцы прочувствовали на себе «улучшение жизни уже сегодня». И вот теперь у них забирают и возможность бесплатно уйти в виртуальный мир, создаваемый Голливудом. Что же нам тогда останется?<br /><br />Почему до сих пор Украина не взорвалась революцией против коррупционеров из Кабмина, Верховной Рады и с улицы Банковой? Причин много и об этом будет отдельный разговор. Но среди прочего, потому, что украинцев от реальной жизни отвлекают разного рода шоу по ТВ (вплоть до настоящей порнографии), православный и баптистский опиум и т.д. Интернет так же играет в этом важную роль. Всемирная сеть дает возможность выплеснуть пар в виртуальное пространство и забыться в мире игр, порно-сайтов и боевиков. Он уводит молодежь от мыслей про главное. <br /><br />Ведь мало просто осознавать, что все прогнило в королевстве украинском. С этим нужно что-то и делать. Позволю небольшое цитирование: «...если наша элита тяжело больна, то ее надо срочно лечить – лекарствами, интенсивной терапией, а если нужно - то прижиганиями, кровопусканием и ампутацией безнадежно больных ее частей». И если из каждых ста молодых парней задумавшихся об этом, хотя бы 2-3 решатся на реальное противостояние уголовникам, засевшим на Печерских холмах, то, как знать – может они и станут той последней каплей?<br /><br />Сразу определю свою позицию: не только никогда не поддерживал интернет-пиратов, более того: сам вкушал прелести их деятельности, когда выстраданный текст, на который иногда тратился не один день работы вдруг перепечатывался десятками посторонних сайтов без указания первоисточника. <br /><br />А сайт Ex.ua действительно был пиратским. Даже если сравнивать с гремящим по всему миру закрытием файлообменника Megaupload – то налицо большая разница. Megaupload не хранил файлы в таком открытом виде как украинский ресурс. Пиратская продукция, как правило, лежала на нем в виде WinRar архивов с невнятными названиями. Что реально лежит в этом архиве знал лишь тот, кто получил эту ссылку на каком-то форуме или другим способом. На Ex.ua контрафакт лежат не только открыто, но даже как-то очень нагло.<br /><br />Так что теоретически, все было сделано правильно, но вот практически…<br /><br />Чем руководствовалась украинская власть действуя столь тупо и топорно – понять трудно. Даже Конгресс США, столкнувшись с возмущением, вызванным антипиратским законопроектом SOPA, фактически был вынужден пойти на попятную. Автор этих строк, зайдя на англоязычную Википедию и от нечего делать поставивший подпись под петицией против этого законодательного акта, получил 4 письма от американских конгрессменов, включая знаменитого по президентским выборам 2002, Джона Керри, в которых те объясняли свою позицию по этому поводу.<br /><br />Напомним еще раз, все вышесказанное – это гипербола, но важное зерно в ней содержится. И не считаться с ним невозможно. <br />И если массы одновременно лишают и хлеба и зрелищ, то это чревато. Ведь не все удовлетворяются желтым потоком «реалити-шоу» на ТВ-каналах Виктора Пинчука, созерцанием трясущихся ляжек Насти Каменских и «Битвой экстрасенсов». И не кто не знает - какая капля станет последней.<br /><br />Александр Полудеев<br /><br />УВАГА! Редакція АСД залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статей, авторами яких не є офіційними представниками Агентства. http://sd.net.ua/2012/01/30/ideya-evrazijskogo-soyuza-segodnya.html Директор АСД, Дмитрий Панько: России нечего предложить своим соседям, кроме дешевых энергоносителей. Союз такого масштаба нуждается не только в экономических аргументах, но и в идеологическом фундаменте Политика admin Mon, 30 Jan 2012 15:54:02 +0200 Дмитрий Панько, директор Агентства стратегических исследований прокомментировал для издания "Главред" перспективы вхождения Украины в Евразийский Союз.<br /><br />Полный комментарий:<br /><br />- Насколько привлекательна для Украины перспектива вхождения в Евразийский Союз?<br /><br />- К объективным причинам, по которым Украина может стать членом Евразийского союза, относится тот факт, что украинская экономика так и осталась в архаичном состоянии и не смогла по-настоящему переориентироваться на новые рынки сбыта. Ее продукция в основном нужна только в России, так как это продукция предприятий, бывших в СССР частью общей технологической цепи. Даже там, где есть исключения из этого правила, украинская власть в лице своей дипломатии не способна пролоббировать продвижение такой продукции на иностранных рынках.<br /><br /> Что касается перспектив создания Евразийского союза и участия в нем Украины, то в том виде, в котором идея Евразийского союза существует сегодня, она является нежизнеспособной.<br /><br /> России нечего предложить своим соседям, кроме дешевых энергоносителей. Союз такого масштаба нуждается не только в экономических аргументах, но и в идеологическом фундаменте. Его нельзя построить на луже нефти или на трубе с газом. Россия Путина и Абрамовича не способна генерировать смыслы и идеи, которые могли бы стать основанием континентального объединения.<br /><br />Если проводить параллели с Евросоюзом, который ранее назывался Европейский Экономический Союз, то он кроме экономической основы, создавался еще и на общей идеологической базе, общих политических принципах, которые исповедовали Аденауэр, де Голль, Де Гаспери и другие представители немецкой, французской и западноевропейской элиты. Идея ЕЭС в 1950-х годах заключалась не только в кооперации производителей стали и угля, но и в том, чтобы устранить исторический раскол между Францией и Германией, создать мощную платформу европейского политического единства.<br /><br /> Поэтому громкие слова вроде «энергетической сверхдержавы» так и остаются красивыми пустышками. Тем более что, стоило в последние три года появиться на мировом рынке сжиженному газу из Катара и сланцевому газу в США, как экономическая модель России если и не зашаталась, то стала издавать подозрительный треск.<br /><br /> Кроме того, союз не может быть прочным, если в него тянут силой, выкручивая руки. Как пример можно вспомнить недавние события в отношениях между Москвой и Минском вокруг белорусской газовой трубы, «молочную войну» и самую настоящую информационную травлю Лукашенко в российских СМИ.<br /><br /> Вариант того, что Украина окажется в Евразийском союзе, все же существует. Но это возможно только как результат полного краха действующего политического режима в Киеве. Любая власть в Украине, независимо от политического окраса, будет всеми силами отбиваться от такой перспективы. Даже те ее представители, которые сегодня специализируются на лоббировании интересов Кремля, хотят сохранения дистанции между двумя странами – иначе зачем они тогда будут нужны Москве? http://sd.net.ua/2012/01/30/nalogi-ukrainskih-gastarbayterov-2011.html Бюджет Украины получил в 2011 году 150 миллионов гривен от задекларированных украинскими «заробитчанами» доходов Экономика admin Mon, 30 Jan 2012 15:00:50 +0200 <br />Бюджет Украины получил в 2011 году 150 миллионов гривен от задекларированных украинскими «заробитчанами» доходов - сообщает Государственная налоговая администрация Украины.<br /><br />Всего, работающие за рубежом граждане Украины задекларировали в ГНА 1,3 миллиарда гривен. <br /><br />Большинство от задекларированных денег, было заработано украинцами на территории Российской Федерации. Из России в Украину отечественные гастарбайтеры привезли 2/3 от всех задекларированных в налоговой администрации средств. Остальные деньги украинцы заработали в основном в США и Западной Европе.<br /><br />Налоговики отмечают рост доходов, которые официально декларируют украинские гастарбайтеры. А для тех из них, кто еще не успел заплатить налоги родному государству, напоминают, что граждане, получавшие доходы за пределами Украины в 2011 году должны сообщить о них налоговую инспекцию по месту прописки и там же заплатить налоги, предусмотренные Налоговым кодексом Украины.<br /> http://sd.net.ua/2012/01/27/zarya-mashproect-ukreximbank-kredit.html Несколько месяцев ранее, в сентябре 2011 «Заря-Машпроект» получила кредит у «Райффайзен Банка Аваль» в форме овердрафта Новости admin Fri, 27 Jan 2012 16:48:29 +0200 Укрэксимбанк открыл кредитную линию для производителя газовых турбин «Заря-Машпроект» (Николаев). Кредитная линия привлекается на один год, является возобновляемой и имеет лимит $27 миллионов.<br /><br />Как сообщает государственное предприятие «Заря-Машпроект», стоимость договора, подписанного 20 января 2012, составляет 25,925 млн. гривен (без НДС).<br /><br />Несколько месяцев ранее, в сентябре 2011 «Заря-Машпроект» получила кредит у «Райффайзен Банка Аваль» в форме овердрафта (без обеспечения) с лимитом 55 млн. гривен и привлекла возобновляемую кредитную линию с лимитом 20 млн. евро.<br /><br />Государственное предприятие «Заря-Машпроект» производит газовые турбины для морских судов, газотранспортных магистралей и сферы электроэнергетики, 90% которых экспортируется за пределы Украины, прежде всего в Россию, url=http://sd.net.ua/2011/04/01/kak-pozvonit-v-belarus-s-mobilnogo-telefona.html]Беларусь[[/url], Индию, Китай, Вьетнам, Иран, Южную Корею. http://sd.net.ua/2012/01/24/east-middeterannen-energetic-conflict.html Аспекты и роль Греции в его разрешения Одним из новых «узлов противостояния», в полной мере следует считать борьбу Турции, Кипра и за право разработки нефти в месторождении Левиафан. Однако оформление альянса Греция-Кипр-Израиль не выгодно ни США, ни НАТО, в виду того, что это будет способствовать конфронтации Греции и Турции, что нанесёт ещё один удар по имиджу и эффективности альянса ГЕОПОЛИТИКА admin Tue, 24 Jan 2012 13:02:35 +0200 Аспекты и роль Греции в его разрешения<br /><br />Регион Восточного Средиземноморья имеет достаточно важное геополитическое и экономическое значение в современных международных отношениях. Именно через Восточное Средиземноморье проходят важнейшие транзитные пути, соединяющие Европу, Северную Африку, Южную Азию, Ближний и Средний Восток, а также постсоветское Закавказье и Центральную Азию. Неслучайно, что в данном регионе находится знаменитый Суэцкий канал. Именно Восточное Средиземноморье с древних времён является неотъемлемой частью Великого Шёлкового пути. Более того, в условиях дефицита энергоресурсов, зависимости экономик большинства стран от нефти и газа, значимые запасы углеводородного сырья в континентальном шельфе Восточного Средиземноморья подчёркивают значимость региона. <br /><br />Однако Восточное Средиземноморье является не менее привлекательным объектом для внимания мирового сообщества, в виду высокого конфликтогенного потенциала, который составляют т. н. «узлы противостояния», подобно щупальцам, охватывающим жизненно важный для многих великих и малых государств регион. К таковым «узлам противостояния» можно отнести Арабо-израильский конфликт, Палестинскую проблему, неурегулированность внутриполитической ситуации в Ливане, Египте, продолжающуюся гражданскую войну в Сирии.<br /><br />Одним из новых «узлов противостояния», в полной мере следует считать борьбу Турции, Кипра и Израиля за право разработки нефти в месторождении Левиафан, который до сих пор является неразрешённым. В частности, разработка данного месторождения, начатая Израилем и Кипром 18 сентября 2011 года, при поддержке компании США Noble Energy, вызвала претензии со стороны Турции, для которой контроль над ресурсами является одним из факторов закрепления в регионе в качестве лидера. На данный момент, умеренно исламистское руководство Турции, во главе с премьер-министром Р. Т. Эрдоганом (у власти с 2002 года), придерживается во внешней политике концепции неоосманизма, элементов пантюркизма, доктрины министра иностранных дел А. Давотоглу. Влияние данных идей на внешнюю политику Турции прослеживается в постепенном дистанцировании государства от курса интеграции в ЕС. В заявлениях турецкой стороны всё чаще можно услышать об исключительном положении Турции в Центральной Азии и на Ближнем Востоке, о претензиях на региональное лидерство, о разрешении существующих «узлов противостояния» на турецких условиях, в качестве лидера среди исламских государств региона. Также энергетический «узел противостояния» усугубляет ухудшение турецко-израильских отношений после инцидента с Флотилией мира в мае 2010 года. Всё это в комплексе послужило поводом для проведения Турцией «Операции Барбаросса – Эгейский щит». Данная операция заключается в переводе части ВМФ из Черного, Мраморного морей в регион Восточного Средиземноморья. Целью турецкой акции является сдерживание разработки месторождения Левиафан, усиление присутствия Турции в Эгейском, Адриатическом, Красном море, под предлогом охраны своих судов. <br /><br />Учения военно-морского флота Турции у берегов Кипра:<br /><br /><br /><br />Соответственно, данный исход событий создал угрозу интересам Греции в Восточном Средиземноморье, для которой данный регион является ключевым приоритетом. Однако, в чём заключаются интересы Греции в данном регионе?<br /><br />Во-первых, Восточное Средиземноморье является сферой национальных интересов Греции, ибо под её государственным суверенитетом находится большая часть островов в Эгейском море. Более того, греческие морские территории являются объектом приграничных споров с Турцией, которые не раз приводили к инцидентам и провокациям в 70-е – 80-е гг. До сих пор актуальным является Эгейский спор, касательно разграничения территориальных вод Эгейского моря, воздушного пространства, исключительных экономических зон, месторождений континентального шельфа. Исходя из этого, усиление военного присутствия Турции в Восточном Средиземноморье, создаст угрозу решения территориальных споров на условиях Турции, что превратит о-ва Греции в Эгейском море в анклавы в рамках турецких территориальных вод. <br /><br />Во-вторых, важным национальным интересом Греции является соблюдение условий доктрины «Единого оборонного пространства» с Кипром 1993 года, согласно которой, Греция и Кипр должны согласовывать внешнеполитические позиции, Греция обязывается гарантировать обороноспособность Кипра, проводить с ним стратегическое партнёрство. В соответствии с данной доктриной, Греция при любых обстоятельствах обязывается гарантировать национальные интересы Кипра, поддерживать Кипр в любых вопросах, как по Кипрской проблеме, так и по спору вокруг месторождения Левиафан. Национальным интересом Греции также является гарантия безопасности 30 тыс. греческих граждан, проживающих на территории Кипра, которые могут пострадать в результате использования силы, либо угрозы со стороны Турции для прекращения совместных разработок Кипра и Израиля. <br /><br />Кроме того, давайте попробуем выделить ряд составляющих национальных интересов Греции в Восточном Средиземноморье. <br />Экономическая и энергетическая составляющая. Известно, что месторождение Левиафан, по данным U.S. Geological Survey, составляют от 453 млрд. до 122 трлн. куб. м природного газа, от 90 до 174 млрд. бар нефти, что может обеспечить не только удовлетворение энергетических потребностей Греции и Кипра, но и создать предпосылки проведения альтернативных маршрутов экспорта энергоносителей в ЕС. Данные перспективы дают Греции возможность исполнять роль транзита энергоносителей в ЕС, получать экономические дивиденды от транзита нефти и газа, тем самым укрепляя национальную экономику, решать долговые обязательства перед партнёрами по ЕС. Известны два варианта экспорта энергоресурсов из месторождения Левиафан. Первый предполагает создание в течении 15 лет компанией США Noble Energy заводов по производству сжиженного газа (до 15 млрд. куб. м / день) на территории Кипра и Израиля, а затем транспортировку танкерами к портам Греции, откуда далее по созданному газопроводу направляться в ЕС. Второй проект предполагает удовлетворение интересов, как Греции, так и всех сторон спора, разработанный Кипром, который включает создание газопровода и нефтепровода для экспорта энергоносителей в ЕС с включением как территории Турции, так и Греции. <br /><br />Политическая составляющая. По нашему мнению, для Греции важно не допустить срыва Турцией председательства Кипра в ЕС с июля 2012 года, который является основным союзником Греции, благодаря которому Греция рассчитывает добиться новых преференций со стороны ЕС в решении социально-экономического кризиса.<br /><br />Таким образом, интересы Греции в Восточном Средиземноморье обуславливают контр-турецкую позицию этой балканской страны.<br /><br />Однако необходимо выяснить, какие возможности имеет Греция для влияния на сложившуюся ситуацию в Восточном Средиземноморье в контексте собственных интересов? Каковой может быть роль Греции в разрешении запутанного «узла противостояния»?<br /><br />На самом деле Греция имеет достаточно возможностей влиять на развитие ситуации в регионе, в отличие от других сторон противостояния.<br /><br />Во-первых, энергетическая и экономическая составляющая национальных интересов Греции вокруг разработки месторождения Левиафан, в какой-то степени совпадают с интересами ЕС, США. Оператором совместной разработки Кипром и Израилем является компания США Noble Energy, в собственности которой будут находиться инфраструктура для разработки месторождения. ЕС в свою очередь не менее заинтересован в разработке данного месторождения Кипром и Израилем, для диверсификации направлений импорта газа. Демонстрация силы Турцией, попытка срыва данной разработки, вызывает осуждения, усугубляет и без того усложнившиеся отношения Турции с ЕС, США. Также определённым фактором, способствующим поддержке Греции, Кипра, Израиля со стороны ЕС, является усиление антиисламских отношений в Европе, где турецкая диаспора занимает не последнее место. Исходя из этого, членство Греции в ЕС может послужить как возможность сдерживания провокационных действий Турции. <br />Во-вторых, требования Турции о передаче части месторождения Левиафан Турецкой республике Северный Кипр не имеют под собой международно-правовой основы, в виду того, что сепаратистские образования не имеют международной правосубъектности, а значит, не могут выступать в качестве сторон межгосударственного спора. <br /><br />В-третьих, важным фактором, который даёт Греции возможность влияния в Восточном Средиземноморье, следует считать членство в НАТО наравне с Турцией. Несмотря на глубокий кризис, неэффективность реагирования НАТО на региональные кризисы («война 888»), гипотетическое нарушение Турцией Устава НАТО и начало применения силы, что маловероятно, выполнение Грецией своих обязательств по доктрине «совместной обороны» 1993 года, а значит выступление на стороне Кипра против другого члена НАТО (Турция), окончательно подорвёт авторитет США, эффективность альянса. Соответственно, США приложат все усилия для давления на Турцию, одним из которых является зависимость Турции от США в военно-техническом сотрудничестве. Также Турция является заложником договорённостей по вопросам Курдистана. В случае полного выхода из-под контроля США, последние будут способствовать оказанию поддержки иранским курдам на границе с Турцией, что приведёт к усилению центробежных тенденций в самой Турции.<br /><br />В-четвёртых, вариантом усиления влияния на ситуацию в регионе может стать создание альянса Греция-Кипр-Израиль, способного стать противовесом формирующемуся альянсу Турции и Египта (альтернатива Израилю). Предпосылкой подобного альянса можно считать усиление военного сотрудничества Израиля с Грецией, после разрыва военно-технического сотрудничества Турцией, отказа последней предоставить свою территорию, воздушное пространство для учений «Анатолийский орел», что привело к проведению аналогичных учений ВВС Израиля, НАТО на территории Греции. В данном случае, учитывая дипломатическую поддержку со стороны ЕС, у Греции, Кипра, Израиля есть шанс на осуществление более эффективного давления на Турцию, т. к. её новый союзник Египет охвачен продолжающейся, крайне нестабильной внутриполитической ситуацией, что нивелирует его возможность выступать в качестве надёжного военно-политического союзника Турции. Однако нельзя отрицать факт того, что оформление альянса Греция-Кипр-Израиль не выгодно ни США, ни НАТО, в виду того, что это будет способствовать конфронтации Греции и Турции, что невозможно согласно Уставу НАТО, и что нанесёт ещё один удар по имиджу и эффективности альянса. Также оформление Турции и Израиля в рамках двух конфронтационных альянсов недопустимо для США, т. к. Турция и Израиль в равной степени исполняют роль плацдарма США в Восточном Средиземноморье, альтернативы которым на данный момент нет, после смены лояльных режимов стран Магриба в ходе «Арабской весны».<br /><br />В-пятых, на наш взгляд наиболее приемлемой возможностью Греции влиять на ситуацию в Восточном Средиземноморье, является выполнение роли посредника в противостоянии Турции, Кипра, Израиля, продвигая идею взаимовыгодного компромисса путём проведения определённых уступок сторонами спора. Очевидным является то, что основой компромисса должен стать кипрский проект строительства перспективного газо- и нефтепровода. Турция должна отказаться от передачи части месторождения Левиафан Северному Кипру, в обмен на смягчение Израилем блокады Сектора Газа, разрешения поставки продовольствия, средств первой необходимости при условии совместной проверки всех судов на наличие оружия, материалов двойного назначения. Израиль, в свою очередь, должен предоставить материальную компенсацию семьям погибших граждан Турции в ходе инцидента с Флотилией свободы в мае 2010 года. Также допустимым, с целью достижения компромисса, является передача части добываемого газа Северному Кипру, в обмен на его отказ от претензий на часть месторождения Левиафан, гарантию его безопасности. Что касается самой реализации энергетического проекта, то для экспорта добываемого Израилем и Кипром газа и нефти, необходимо построить газо-, нефтепроводы. Они должны проходить через территорию Кипра, по дну Средиземного моря, по территории Турции, далее через Босфор и Дарданеллы, по территории Греции, для поставки газа и нефти в ЕС, включая ответвления на территорию Израиля. В таком случае удовлетворение интересов всех сторон противостояния будет способствовать уменьшению напряжённости в регионе, удовлетворению интересов Греции и других государств, а значит разрешению данного узла энергетического противостояния.<br /><br />Таким образом, для эффективного разрешения узла противостояния между Турцией, Израилем и Кипром, важной является роль Греции в качестве посредника между сторонами противостояния, с целью продвижения идеи создания трубопровода Кипр - Израиль – Турция – Греция – ЕС как фактора нивелирования противоречий путём удовлетворения экономических и энергетических интересов как Греции, так и всех противоборствующих сторон.<br /><br />Кухалейшвили Георгий<br /><br />Мариупольський государственный университет,<br />политолог-международник<br /><br />УВАГА! Редакція АСД залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статей, авторами яких не є офіційними представниками Агентства. http://sd.net.ua/2012/01/23/chas-silnix-zhinok.html В Україні за останні 10 років укорінився матріархат. В тому сенсі, що роль жінок в українській політиці за цей період стала визначальною Политика admin Mon, 23 Jan 2012 22:43:52 +0200 Свого часу теоретики марксизму-ленінізму передрікали в ХХІ столітті остаточну і безповороту перемогу комунізму. Не будемо сперечатися щодо деяких країн, але щодо України вони таки дуже сильно помилилися. В нашій державі за останні 10 років укорінився матріархат. В тому сенсі, що роль жінок в українській політиці за цей період стала визначальною.<br /><br />Україна завжди асоціювалася з жінкою-матір’ю, жінкою-кормилецею. Деякі дослідники навіть вважають, що саме на теренах нашої держави вперше в історії людства було зафіксовано матріархальне суспільство. Тому аж ніяк не видається дивним те, що нині в Україні роль жінки як політика та громадського діяча є іноді вищою, ніж аналогічна чоловіча роль. <br /><br />За останніх президентів та прем’єр-міністрів-чоловіків, на жаль, держава не відчула ані прориву в економіці та геополітиці, ані покращення умов існування населення. Ані безхребетний Ющенко, ані хоч і більш рішучий, але по-хамському безапеляційний і політично кострубатий Янукович не змогли переконати суспільство, що чоловік в політиці та державотворенні розбирається краще за жінку.<br /><br />На світанку нового тисячоліття на політичну арену України вийшли ті особистості-жінки, які брали безпосередню роль в розбудові держави в останні 10 років і, скоріш за все, матимуть на неї (розбудову держави) визначальний вплив і в майбутньому. Прізвища цих жінок є подекуди відомими більше, ніж прізвище низки попередніх прем’єр-міністрів-чоловіків та інших вищий чиновників країни.<br />Найбільш впливовою жінкою-політиком була і залишається, звичайно ж, Юлія Тимошенко, яка, попри ув’язнення і пов'язаний з ним тимчасовий відхід з політичної трибуни, залишається особистістю, якій поруч з Яценюком найбільше довіряє електорат. Людина, яка була двічі прем’єр-міністром та яка зупинилася в кроці від перемоги на президентських виборах 2010 року, певне, ще скаже своє слово. На час відсутності Тимошенко на політичному Олімпі, рупором Юлії Володимирівни може стати її дочка Євгенія. Хай це поки що можна назвати авансом людині, яка до цього не брала участі в активному політичному житті, але останні виступи та заяви Євгенії Тимошенко наштовхують на думку, що у цієї жінки є задатки політичної харизми та характер її матері.<br /><br />Тим не менше, певен, є передумови говорити про повернення Леді Ю у велику політику. Перш за все через те, що ЮВТ має надзвичайно сильний характер та силу волі. Так, свого часу її політичні рішення та управління економікою викликали масу нарікань, в тому числі і в автора цієї публікації. Але за її харизму, її характер Юлію Володимирівну не можливо не поважати. Ці риси не дали їй зламатися ще в 2001 і сприяли тріумфальному приходу до влади.<br /><br />Втім, окрім Тимошенко, в українському політикумі є також чимало діячок, що здатні суттєво впливати на процес розбудови держави. Серед таких можна назвати, зокрема, Наталію Королевську, колишню соратницю Юлії Володимирівни по БЮТ (колишньої, адже Наталія Юріївна вийшла зі складу «Батьківщини» і очолила УСДП). Королевська не є таким яскравим оратором, як Тимошенко, але має авторитет у певних колах, в першу чергу – бізнесових. Вона сама прийшла в політику з бізнесу, де змогла заробити капітал, (входить до списку найбагатших жінок в Україні) і саме на бізнес – середні і малий - робить ставку як на одну з найбільш конструктивних потуг в країні. Наталія Юріївна стала ініціатором створення громадського рух «Веред», який ініціював ряд акцій на підтримку дрібних та середніх бізнесменів. Маючи непогані організаторські здібності та вплив в ряді регіонів – в першу чергу в рідній Луганській області – вона має всі шанси пройти у Верховну Раду наступного скликання вже зі своєю власною командою і вести там самостійну політику.<br /><br />Хороші політичні перспективи має і Олександра Кужель. Олександра Володимирівна свого часу посідала чільні посади в партії «Трудова Україна», разом із Сергієм Тігіпком стояла у витоків «Сильної України», з якою розірвала стосунки після озвучення Сергієм Леонідовичем бажання «влити» СУ в Партію регіонів. Кужель має непоганий досвід керування державними структурами, зокрема, в 2000-2003 рр. та за часів прем’єрства Юлії Тимошенко, вона обіймала посаду голови Державного комітету з питань регуляторної політики та промисловості, а в 2007-у була заступником Міністра регіонального розвитку та будівництва Володимира Яцуби. Також була депутатом Верховної Ради України. Наразі Олександра Володимирівна створила рух «Громадський опір», який опозиційно налаштований до діючої влади.<br /><br />Серед сильних сторін Кужель можна назвати її інтелект, знання економіки, зв’язки з бізнесом, політичну харизму. Як виходець зі Сходу України, як, до речі, й Тимошенко та Королевська, (народилася в Донецьку, працювала довгий час в Запоріжжі, Дніпропетровську, наразі є депутатом місцевої ради в Криму) вона, скоріш за все стане будувати державу не на основі історичної минувшини, а на прагненні як східних, так і західних українців, особливо, молоді, мати сильну, економічно розвинуту та конкурентоздатну державу в майбутньому. І цим вона може неабияк сприяти досягненню єдності України. До того ж Олександра Володимирівна вже висловила своє бажання балотуватися на президентську посаду в 2015 році.<br /><br />Крім вищеназваних, в українському політикуму є ще багато відомих жінок. Так, колишній голова Фонду Державного майна Валентина Семенюк-Самсоненко залишається одним з найвпливовіших діячів Соціалістичної партії України. Подейкують, що вона не полишає амбіцій очолити СПУ і повести її на вибори, хоча вона самі і не афішує цього.<br /><br />Серед інших відомих представниць слабкої (та чи дійсно слабкої?) статі перспективи стати відомим впливовим політиком має Леся Оробець, яка після короткотривалого перебування в керівництві «Єдиного Центру» тепер є на чільних ролях у «Фронті змін».<br />Звичайно, не лише серед опозиційних діячів є впливові жінки. Так, член Партії регіонів Ірина Акімова посідає наразі не останню посаду в державі: вона є заступником Голови Адміністрації Президента України. Але, здається, вона навряд чи в найближчому майбутньому стане самостійним політиком, скоріш за все її діяльність і надалі протікатиме у фарватері команди чинного президента.<br /><br />Список, наведений тут, звичайно не є повним, адже жінок у політиці є ще дуже багато. Починаючи від омбудсмена, продовжуючи головами парламентських комітетів й інших державних структур та підрозділів, депутатами місцевих рад, серед яких найвідомішими є «свободівки» Ірина Сех та Ірина Фаріон, головами сільрад, дехто з яких вже отримав визнання та засвітився у ЗМІ, українська політика насичена визнаними і перспективними представницями слабкої сильної статі.<br /><br />Останнім часом збільшується вплив жінок і в громадському житті країни. Так, дівчата з руху ФЕМЕН на чолі з Ганною Гуцол та Олександрою Шевченко своїми акціями наробили неабиякого галасу не лише в Україні, але й закордоном. В Рейтингу молодіжних ініціатив молодіжних ініціатив та молодіжних лідерів, складеному АСД в лютому 2011 також фігурує чимало перспективних громадських діячок. Це і Євгенія Малих, і Єлизавета Щепетильникова, і Наталія Якуніна.<br /><br />І як би там не було, але схоже, що жінки в майбутньому будуть в повній мірі ототожнювати українську політику із собою. Й будемо сподіватися, що вони зможуть зробити те, чого не зробили їх колеги чоловіки – навчити державу працювати на користь простих українців.<br /><br />Сергій Пархоменко http://sd.net.ua/2012/01/19/kuraxovskaya-yelektrostal-vyplavila-438786-tys.html Производство стали на предприятии «Электросталь» (Курахово, Донецкая область) выросло в 2011 году до 438,786 тыс. тонн, что на 7% больше, чем годом ранее Новости dsat1979ss Thu, 19 Jan 2012 12:31:14 +0200 Производство стали на предприятии «Электросталь» (Курахово, Донецкая область) выросло в 2011 году до 438,786 тыс. тонн, что на 7% больше, чем годом ранее – сообщает пресс-служба завода. Потребителям завод, отгрузил 424,051 тыс. тонн стали.<br /><br />Рост достигнут несмотря на то, что в феврале-марте 2011 «Электросталь» работала с перебоями по причине роста цен на лом черных металлов.<br /><br />В 2011 году предприятие увеличило изготовление проката до 341 тыс. тонн, что на 1% больше, чем в 2010 году.<br /><br />«Электросталь» выплавляет сталь для нужд Донецкого металлопрокатного завода (ДМПЗ), который специализируется на изготовлении труб из чугуна, сортового проката, конструкционных элементов из черных металлов, лопат и гаек.<br /><br />Сталеплавильный завод в Курахово был построен после того, как в 2000 году ДМПЗ начал испытывать нехватку стали, которая покупалась у сторонник производителей и было принято решение о создании собственного производства, работающего на основе электросталеплавильной технологии.<br /><br /> http://sd.net.ua/2012/01/16/iran-nanes-udar-po-kukle-barbi.html О том, что популярная во всем мире игрушка для девочек не вписывается в нормы мусульманских ценностей, Тегеран заявил еще в 1996 году КУЛЬТУРНАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ dsat1979ss Mon, 16 Jan 2012 16:26:52 +0200 Кукла Барби запрещена в Иране. О том, что популярная во всем мире игрушка для девочек не вписывается в нормы мусульманских ценностей, Тегеран заявил еще в 1996 году, однако до прямого запрета дело не дошло. И вот в 2012, в момент серьезной конфронтации между Ираном и США, Барби оказалась на линии фронта.<br /><br />Как сообщается агентство «Reuters», полиция нравов запретила продажу куклы Барби, с целью предотвращения пагубного влияния на мусульман, информируют представители иранского торгового сектора. «Около трех недель назад они (полиция нравов) пришли к нам в магазин с требованием убрать с прилавков всех кукол Барби», – сообщил продавец одного из магазинов игрушек на севере Тегерана.<br /><br />Как пишет «Reuters», запрет Барби стал составной частью «мягкой войны», которую ведет собою Тегеран против Вашингтона, которая особенно обострилась в конце 2011, когда Запад объявил об введении экономических санкций против Исламской республики. http://sd.net.ua/2012/01/16/lyudej-yanukovicha-grozyatsya-ubivat-v-odesse.html Представителям Администрации президента Януковича угрожают в Одессе. Политика dsat1979ss Mon, 16 Jan 2012 15:50:50 +0200 <br />Представителям Администрации президента Януковича угрожают в Одессе.<br /><br />Константину Шпилевому, члену рабочей группы, сформированной указом Виктора Януковича для проверки целевого использования бюджетных денег при проведении государственных закупок Одесской ОГА и Одесским горсоветом, угрожают убийством. Одесская областная прокуратура возбудила уголовное дело.<br /><br />Шпилевой проводил проверку деятельности одесских властей в составе рабочей группы, созданной указом Януковича. В ходе работы киевской комиссии удалось обнаружить значительные нарушения при строительстве кафе-бара на одной из станций Большого Фонтана, которое получило землю со значительными нарушениями земельного законодательства Украины.<br /><br />Как заявляет одесская прокуратура, сразу же после проверки, на телефон Шпилевого поступил звонок от неизвестного, который «…выразил в его адрес и в адрес членов рабочей группы угрозы, которые Шпилевой воспринял как реальную угрозу своей жизни в связи со служебной деятельностью».<br /><br />Комиссия работает в Одессе с декабря 2011 и состоит из работников Администрации президента Украины, представителей КРУ, СБУ и других контролирующих органов. Главная задача комиссии – выявление нарушений в работе местной власти – прежде всего в сфере земельной и финансовой дисциплины. <br /><br />Ранее, СМИ сообщали, что пока что еще действующий мэр Одессы Костусев, запомнившийся кроме разного рода скандалов, популизмом в сфере прав русского языка в Одессе уже написал заявление об отставке. Главной причиной по которой он еще остается мэром, согласно данным прессы, является то, что Партия Регионов не может найти ему серьезной замены на посту градоначальника.<br /><br /> http://sd.net.ua/2012/01/16/apk-invest-vlozhit-200-millionov-v-myasnye.html Размеры торговой сети планируется довести до количества в 300 магазинов Экономика dsat1979ss Mon, 16 Jan 2012 13:59:51 +0200 Агропромышленная компания «АПК-Инвест» до 2015 инвестирует 200 миллионов гривен в сеть собственных мясных магазинов. На украинском рынке компания, связанная с Борисом Колесниковым, представлена розничной сетью под названием «Мясная весна». <br /><br />Магазины торгуют свининой в виде полуфабрикатов, под таким же названием – «Мясная весна», а также колбасными изделиями под брендом «Колбаспищепром».<br /><br />Теперь согласно, пресс-релизу компании, размеры торговой сети планируется довести до количества в 300 магазинов. На сегодня, сеть «Мясная весна» охватывает 11 городов Украины, в которых работают 63 магазина: Киев, Краматорск, Донецк, Запорожье, Харьков и другие.<br /><br />«АПК-Инвест» является вертикально интегрированной агропромышленной компанией, в состав которой, помимо сети мясных магазинов входят:<br /><br />- животноводческий комплекс<br />- мясоперерабатывающий завод<br />- комбикормовый завод<br /><br />75% акций агропромышленной компании принадлежит ЗАО «Укринвест» http://sd.net.ua/2012/01/15/v-kazaxstane-budet-mnogopartijnyj-parlament.html Правящая партия власти «Нур Отан» набрала большинство голосов и оставила за собой лидерство в нижней палате Парламента. Интрига выборов заключалась в том, в тандеме с какими партиями «нуротановцам» предстоит работать. По предварительным итогам выборов экзит-поллов, места в Мажилисе также займут представители партии Ак Жол, набравшей 7,3% голосов избирателей и КНПК, 7,2% соответственно Новости dsat1979ss Sun, 15 Jan 2012 22:08:41 +0200 Прошедшие 15 января досрочные парламентские выборы в Казахстане не стали полной неожиданностью ни для казахстанского общества, ни для зарубежных экспертов и наблюдателей. Правящая партия власти «Нур Отан» набрала большинство голосов и оставила за собой лидерство в нижней палате Парламента. Интрига заключалась лишь в том, в тандеме с какими партиями «нуротановцам» предстоит работать. По предварительным итогам выборов, места в Мажилисе также займут представители партии Ак Жол, набравшей 7,3% голосов избирателей и КНПК, 7,2% соответственно. <br /><br />Выборы 2007 года: «Я не знаю ни одной демократической страны, в парламенте которой была бы одна партия»<br /><br />Интересно, что идея о роспуске Парламента в Казахстане была озвучена еще в 2009 году. Тогда и были приняты конституционные поправки, согласно которым в Парламент должны входить как минимум 2 политические партии. При этом второй партии не обязательно преодолевать необходимый ранее 7% барьер голосов. «Я не знаю ни одной демократической страны, в Парламенте которой была бы одна партия», - так прокомментировал итоги парламентских выборов в 2007 году глава Миссии наблюдателей от ОБСЕ в РК Любомир Копай. Однако в целом международные наблюдатели признали выборы открытыми и демократическими, а формировавшийся однопартийный парламент – «нормальным явлением, если эффективный механизм его работы в таком составе предусмотрен конституционным законом». <br /><br /> По всей вероятности, этот «эффективный механизм» дал сбой, поскольку 10 ноября 2011 года 53 из 107 действующих депутатов Мажилиса обратились к Президенту Казахстана Нурсултану Назарбаеву с просьбой распустить Парламент. <br /><br />«Обновление парламента необходимо для масштабной модернизации, которая происходит в стране»<br /><br />Выборы депутатов нижней палаты Парламента (107 мест) прошли в Казахстане 15 января 2012 года. Согласно данным экзит-поллов, проведенных независимыми организациями, правящая партия «Нур Отан», набрала 81% голосов. Следом за ней в Мажилис вошли представители партии АК Жол с 7,3% голосов и КНПК с 7,2% голосов. Еще 9 депутатов будут избраны 16 января Ассамблеей народа Казахстана.<br /><br />Всего в выборах приняло участие 7 политических партий, общее число кандидатов от которых составило 359 человек. За ходом избирательного процесса следило более 800 международных наблюдателей и свыше 100 представителей иностранных СМИ. <br /><br />Очередной шаг в сторону демократии <br /><br />Задолго до выборов многие эксперты, учитывая конституционные изменения, были настроены весьма пессимистично и прогнозировали сохранение провластного большинства. Были ли реальные шансы у остальных партий войти в новый состав Парламента? Тенденция падения рейтингов правящей партии не наблюдалась, однако сценарий думских выборов в соседней России говорил о таком варианте. Возможность подобной картины подтверждалась по-прежнему нестабильной обстановкой в Западном Казахстане, связанной с событиями в Жанаозене. Оппозиционные силы могли заметно усилить свое представительство в будущем составе Парламента. Против правящей партии «Нур Отан» могла сыграть и низкая явка избирателей на электоральные участки. <br /><br />Так или иначе, состав нынешнего Парламента, состоящего из трех партий, уже сформирован. Ситуацию в стране не изменить, если не изменить правовую рамку и не стремиться к правовому государству. Казахстан доказал, что делает очередной шаг в сторону демократии. Признание международными наблюдателями транспарентности и демократичности прошедших выборов подтверждает уверенность Запада, что Казахстан движется по «западно-образцовому» пути политического строительства. <br /><br />Иностранные наблюдатели отмечают высокую явку избирателей (75%), относительное спокойствие в день голосования и отсутствие серьезных нарушений.<br /><br />Анализируя результаты выборов в Мажилис, можно заметить, что казахстанскому обществу, похоже, неважны политические баталии. Народу важна стабильность и уверенность в завтрашнем дне. Пока экономическая модернизация республики идет полным ходом и справляется с теми задачами, которые ставит Н.А. Назарбаев. Однако теперь «Нур Отану» придется научиться решать эти задачи в тандеме с двумя другими партиями, чтобы ускорить динамику экономического роста страны. Безоговорочное доминирование партии власти исчезает, и, возможно, от итогов этой работы будет зависеть дальнейшее существование партии «Нур Отан». <br /><br />Анна Соколовская,<br />Специально для АСД<br /><br />Иллюстрация к статье: ИА Новости-Казахстан http://sd.net.ua/2012/01/13/gavrilovskie-kurchata-okazalis-s-salmonellezom.html Возбудитель сальмонелеза был обнаружен в продукции ТМ «Гавриловские курчата» Новости dsat1979ss Fri, 13 Jan 2012 19:01:06 +0200 <br />Возбудитель сальмонелеза (опасное кишечное заболевание) был обнаружен в продукции ООО «Агромарс», известном украинским потребителям под маркой «Гавриловские курчата». <br /><br />Информация про инфицированные продукты марки «Гавриловские курчата» поступила от Главного управления ветеринарной медицины в Киевской области еще 5 января 2012.<br /><br />Вирус был обнаружен сотрудниками Государственной ветеринарной и фитосанитарной службы в продукции предприятия. Как заявил глава Госветслужбы Иван Бисюк: «Это правда. Действительно, мы обнаружили вирус сальмонеллеза в образцах субпродуктов ООО «Агромарс» и сейчас проводим проверку причин возникновения и контаминации. Эти субпродукты заморожены и никуда в продукты не попали».<br /><br />По его словам, судьба инфицированной продукции будет решаться после соответствующих лабораторных исследований: «Эти замороженные субпродукты сейчас лежат отдельно в контейнерах. После расследования мы будем принимать решение, что с этим делать: отдать для термической обработки или будет принято решение об утилизации данных субпродуктов», - сказал Иван Бисюк.<br /><br />К сожалению, не сообщается: какая именно продукция содержала сальмонеллу и какова опасность для украинских потребителей. Сальмонеллез особенно опасен для грудных детей. Вирус очень быстро размножается в пищевых продуктах и легко мутирует, приспособляясь к новым условиям – сегодня уже известно более 700 разновидностей кишечного возбудителя.<br /><br />Торговая марка «Гавриловские курчата» (ООО «Комплекс «Агромарс») является одним из крупнейших производителей куриного мяса. В состав предприятия входят 13 племенных ферм, на которых одновременно содержатся около 1 млн. голов птицы, 37 – бройлерных ферм на 9 млн. голов. В производственной цепи предприятия есть собственные производители комбикорма: Бориспольский экспериментальный комбикормовый завод и Киевский комбикормовый завод общей мощностью 2 тыс. тонн комбикорма в сутки. Так же комплекс располагает цехом по убою и переработке мяса мощностью 15 тыс. голов кур-бройлеров в час.<br /><br />По материалам: Интерфакс-Украина<br /><br /> http://sd.net.ua/2012/01/13/proizvodstvo-koksa-na-yasinovskom-kxz-rastet-dva.html Ясиновский коксохимический завод довел выпуск продукции до 1 697 тыс. тонн, что на 9,1% больше, чем в 2010 году Новости dsat1979ss Fri, 13 Jan 2012 14:10:40 +0200 В 2011 году Ясиновский коксохимический завод вновь нарастил объемы производства валового кокса. За минувший год коксохимики расположенного в Макеевке завода довели выпуск продукции до 1 697 тыс. тонн, что на 9,1% больше, чем в 2010 году.<br /><br />Напомним, что в 2010 Ясиновский коксохим так же увеличил производство профильной продукции, отправив потребителям 1 556 тыс. тонн валового кокса (на 4,1% больше, чем в 2009).<br /><br />84,849% акций Ясиновского КХЗ принадлежит компании «Донецксталь - металлургический завод», которая и поставляет макеевскому коксохиму угольный концентрат для производства кокса.<br /><br />Общему росту годового показателя не помешало и то, что согласно данным Кабинета Министров Украины в последние месяцы 2011 на заводе наблюдалось сокращение темпов производства. Так в ноябре 2011 заводчане изготовили кокса на 14,9% меньше, чем в октябре этого же года (137 тыс. тонн против 161 тыс. тонн в октябре). <br /><br />В свою очередь, в декабре произошло очередное сокращение производства на 5,8 % по сравнению с ноябрем – ЯКХЗ отгрузил 139 тыс. тонн кокса, что на 8 тыс. тонн меньше, чем месяц назад. Тем не менее, это не помешало выйти на 9%-й рост производства по итогам 2011.<br /><br />В 2010 году Ясиновский коксохимический завод получил чистую прибыль в размере 69,056 млн. гривен. http://sd.net.ua/2012/01/10/motor-sich-kupila-57-orshanskogo-aviaremontnogo.html В Болбасово (где расположены мощности Оршанского авиаремонтного завода) запорожские моторостроители будут осуществлять ремонт вертолетов Ми-8 и сборки Ми-8 МСБ Новости dsat1979ss Tue, 10 Jan 2012 19:03:16 +0200 <br />Александр Лукашенко подписал указ №335рп об отчуждении акций ОАО «Оршанский авиаремонтный завод». 99,2% акций, ранее принадлежавших белорусскому государству, теперь переходят в собственность стратегических инвесторов – украинской моторостроительной компании «Мотор Сич» и белорусской «Системы инвестиций и инноваций». Остальные 0,8% останутся в собственности трудового коллектива завода.<br /><br />Предполагается, что в Болбасово (где расположены мощности Оршанского авиаремонтного завода) запорожские моторостроители будут осуществлять ремонт вертолетов Ми-8 и сборки Ми-8 МСБ. В Беларуси парк подлежащих модернизации машин этого типа насчитывается более 100. Кроме того, завод способен производить запасные части, различное наземное авиа- и радиотехническое оборудование и ремонт Ми-24, Ми-26 всех модификаций, а также пассажирских самолетов Ту-134.<br /><br />Стоимость сделки не названа, однако ранее озвучивалась цифра в 1,1 миллиона долларов, которую запорожцы, должны были выложить за приобретение убыточного завода.<br /><br />«Мотор Сич» стала собственником 2 232 256 акций (57%) и еще 1 488 171 акций получат «Системы инвестиций и инноваций». Инвесторы берут на себя обязательства вложить модернизацию предприятия 12 миллионов долларов и создать 300 рабочих мест. Так же, правительство Республики Беларусь обязало украинских и отечественных инвесторов провести ремонт двух общежитий Оршанского авиаремонтного завода и вложить около 20 миллиардов белорусских рублей в социально-экономическое развитие поселка Болбасово.<br /><br />Как известно, это не единственный проект, который компания Вячеслава Богуслаева намерена реализовать за пределами Украины. В ноябре сообщалось, что «Мотор Сич» планирует начать в Дубне сборку двигателей MС-450 для крылатых ракет Х-59 системы «воздух-земля», стоящих на вооружении ВВС Российской Федерации. Двигатель MС-450 должен заменить устаревший Р95, которыми сегодня оснащены российские ракеты, разработанные еще в СССР.<br /><br /> http://sd.net.ua/2012/01/10/yurij-ivanyushhenko-beret-pod-kontrol-aviacionnyj.html После киевского аэропорта "Жуляны" в сферу влияния Юрия Иванющенко попал аэропорт Мариуполя Новости dsat1979ss Tue, 10 Jan 2012 15:23:09 +0200 Мариупольский аэропорт, долгое время бывший в аренде у принадлежащего сегодня Ринату Ахметову ММК им. Ильича перейдет в управление группы «Азовмаш», в лице ее головного предприятия ПАО «Азовобщемаш».<br /><br />«Азовмашинвест Холдинг», крупным совладельцем которого является депутат Верховной Рады Юрий Иванющенко (в СМИ часто именуемый как «Юра Енакиевский) будет управлять целостным имущественным комплексом коммунального предприятия «Аэропорт Мариуполь» - разрешение на Антимонопольный комитет Украины уже получено.<br /><br />Это не первое сообщение про интерес Иванющенко к наземной авиационной инфраструктуре. Как сообщалось ранее, компания «Фриланс-Транс», прописанная в Енакиево Донецкой области по тому же адресу, что и филиал компании «УГК-2000», возглавляемой до ухода в Раду Юрием Иванющенко приобрела 50% ООО «Мастер-Авиа», которое в 2010 году получило в аренду на 49 лет имущественный комплекс «Международного аэропорта «Киев» («Жуляны»).<br /><br />Позже, Иванющенко подтвердил свою причастность к стройке в аэропорту «Жуляны».<br /><br />Аэропорт Мариуполя в 2003-го по 2005 год прошел масштабную реконструкцию, которую провел Мариупольский металлургический комбинат им. Ильича, доведя пропускную способность воздушных ворот металлургического центра Приазовья до 200 человек в час. <br /><br />ММК управлял расположенным в 5 км от Мариуполя аэропортом с 2001 года в интересах своего структурного подразделения авиакомпании «Ильич-Авиа», созданной в 2002. Авиакомпания осуществляла чартерные и регулярные авиаперевозки как на внутренних линиях Украины, так и за рубеж, с помощью собственного авиапарка – два ЯК-40 и два АН-140-100.<br /><br />Однако, экономический кризис 2008-2009 и переход ММК им. Ильича из рук Владимира Бойко в собственность группы горно-металлургической группы «Метинвест», главным акционером которого является ЗАО «Систем Кэпитал Менеджмент» Рината Ахметова - 71,25% акций (еще23,75% акций сосредоточено в группе компаний «Смарт-холдинг») поставил вопрос о продаже или закрытии «Ильич-Авиа». <br /><br />Группа «Азовмашинвест Холдинг» является крупнейшим производителем и экспортером металлургического, кранового и горнорудного оборудования. Так же холдинг специализируется на изготовлении железнодорожных грузовых вагонов и платформ, автотопливозаправщиков, автоперевозчиков и другой продукции. http://sd.net.ua/2012/01/05/ukraina-2012-chem-xuzhe-tem-luchshe.html Если Столыпин утверждал: «Вам нужны великие потрясения, нам нужна Великая Россия», то для нас сегодня верным является тезис: «Для того чтобы у нас была Великая Украина, нам нужны великие потрясения». Иначе, мы просто сгнием. Читайте также: почему я равнодушно ел мороженое на Хрещатике, когда конвой увозил Тимошенко Политика dsat1979ss Thu, 05 Jan 2012 16:12:21 +0200 Если Столыпин утверждал: «Вам нужны великие потрясения, нам нужна Великая Россия», то для нас сегодня верным является тезис: «Для того чтобы у нас была Великая Украина, нам нужны великие потрясения»<br /><br /><br />Новый год – время, когда журналисты и политологи составляют различные хит-парады важнейших событий 2011. Вряд ли есть смысл штамповать еще один. Однако есть необходимость выделить один самый важный и глубинный тренд, который ярко проявился в минувшем году и продолжит доминировать и 2012. Что стало самым знаковым событием для Украины в 2011? Нет, это не арест Юлии Тимошенко…<br /><br />Богатые начинают плакать<br /><br />Это сообщение не осталось незамеченным в наших СМИ, но прошло или в узкотематических новостях медицины и фармацевтического рынка или как некий курьез. Но именно его и нужно считать «знаковым». Вице-премьер Андрей Клюев, комментируя катастрофическую ситуацию в украинском здравоохранении, когда коррупционные схемы оставили без жизненно важных вакцин сотни тысяч младенцев, туберкулезников и других украинцев, сообщил журналисту газеты «Зеркало Недели»:<br /><br />«Вы знаете, недавно чуть не свели в могилу одного министра. Он пил прописанные антибиотики, а эффекта — никакого. Проверили — оказался мел!» <br /><br />Коррупция настолько проела украинское государство, что стала угрозой для самих «хозяев жизни». Психология украинских мафиози с Банковой и улицы Грушевского проста и примитивна – она основана на двух «китах»:<br /><br />1. Принципе «После нас хоть потоп».<br />2. Твердой уверенности, что они обязательно успеют сбежать в дальние страны, если на горизонте все же замаячат вилы и топоры. <br /><br />Но если это будут не полицейские наручники или народный суд Линча, а обыкновенная таблетка или смертельно опасные продукты питания? Будет ли легче депутату или министру, когда он или его дети попадут в могилу или станут инвалидами, что эта таблетка обогатила его на миллион долларов – ведь это по его схемам на таможне, санитарной службе и т.д. она попала в Украину.<br />Тот же руководитель правительства Украины Николай Азаров озаботился проблемой противотуберкулезной вакцинации украинских малышей исключительно после того, как один из его близких друзей не смог найти вакцину БЦЖ для новорожденного внука.<br /><br />Поэтому главный тренд развития Украины на сегодня можно сформулировать так: <br /><br />Власть и политическая «элита» Украины стали опасны для всех – и для бедных и для богатых. И для «левых», и для «правых». Прогнившая украинская «элита» стала угрозой даже для самой себя.<br /><br />Дьявол кроется в деталях, в мелочах и пример с членом правящего режима едва не представшим перед самым неподкупным судом, который и решает – кому в Ад, а кому в Рай, является не просто случайным курьезом, а реальным диагнозом украинскому государству. Хуже другое – вслед за собою, «элита» способна утянуть и всю Украину.<br /><br />Чем хуже, тем лучше<br /><br />«Репрессии» против оппозиции также вписываются в данный тренд – ситуация настолько плоха, что «элита» начинает поедать саму себя. Но нам нужно понимать: реальное противостояние сегодня идет не по линии «власть-оппозиция», а по линии «власть (псевдоэлита) – народ». Украина оказалась на грани катастрофы усилиями и «демократов» и «донецких», «западников» и пророссийских проходимцев во власти. Маршрутом к пропасти Украину вели и те кто на Банковой, и те кто сегодня играет в оппозицию.<br /><br />Важно стало то, что ранее власть имущие не решались переходить определенную черту и нарушать «корпоративную этику». Да, у кого-то из «бывших» могли отнять завод или банк, но ничего похожего на "репрессии" никогда не было - в худшем случае заставляли уехать за границу под предлогом уголовного дела.<br /><br />Нельзя не согласиться с мнением уже высказанным ранее на АСД:<br /><br />«…регионалы нарушили священное табу украинской элиты, безупречно работавшее все годы Независимости. Правило очень простое: «Не сади, да не сажаем будешь». В Украине никогда не сажали никого из министров, депутатов и других небожителей. Если ты попал в обойму – ты неприкосновенен. И это не закон, а куда как круче – это «понятие». Единственное исключение – Павел Лазаренко. Кого еще из высокопоставленных сидельцев можете назвать? Наиболее искушенные назовут разве что нардепа Виктора Жердицкого, обвиненного в хищении дойчмарок, выделяемых ФРГ для украинских жертв нацизма.<br /><br />Не сажали в мирное время при Кучме, не сажали в «горяче-оранжевых» 2004-2005 годах. А сейчас начали...»<br /><br />Элита начала уничтожать друг друга – и это самое главное. Где-то из желания отомстить, а многие «регионалы» уверены, что пришли к власти если и не навсегда, то всерьез и надолго. Где-то из страха. Где-то из-за того, что экономика оказалась настолько в плачевном состоянии , что уже как-то нужно осаживать хотя бы самых наглых вроде директора Госслужбы занятости Владимира Галицкого, которые если верить СМИ, даже зная, что находится в оперативной разработке, продолжал брать деньги прямо у себя в служебном кабинете. Но все это второстепенное – главное: если они начали уничтожать друг друга, то мы, украинцы, от этого только выиграем.<br /><br />В конце концов, в чем наша настоящая задача? Неужели в том, чтобы убрать Януковича, Ахметова, Клюева, Фирташа и разных чечетовых с ефремовыми, а вместо них посадить себе на шею Яценюка, Лазаренко с Тимошенко, Порошенко и стаю тягныбоков, турчиновых и королевских?<br /><br /><br />Нужна новая элита, но она не может появиться в болоте коррупции, депрессии и гниения. Сегодня она может родиться только в момент тектонических потрясений в украинской политике. <br /><br />Сможет ли новая элита вырости среди стаи нынешних "лучших людей"? <br /><br /><br /><br />Наверное, принцип «чем хуже, тем лучше» сегодня самый актуальный для Украины. Если Столыпин утверждал «Вам нужны великие потрясения, нам нужна Великая Россия», то для нас сегодня верным является тезис: «Для того чтобы у нас была Великая Украина, нам нужны великие потрясения».<br /><br />Иначе, мы просто сгнием.<br /><br />Иван Кумников http://sd.net.ua/2012/01/05/pinochet-ne-dictator-reabilitaciya.html Эпоха правления Аугусто Пиночета теперь будет обозначаться не как «диктаторский режим», а как «военный режим» - заявил министр образования Чили Харальд Бейер Новости dsat1979ss Thu, 05 Jan 2012 13:59:16 +0200 Аугусто Пиночет больше не диктатор – такое решение принял чилийский Национальный совет по образованию, которое уже получило поддержку министерства образования Чили.<br /><br />Правящая коалиция «Альянс за Чили», состоящая из четырех право-центристских партий, представитель которой Себастьян Пиньера сегодня является президентом Чили взяла курс на ревизию длительного периода истории этой южноамериканской страны, когда она находилась под властью военной хунты.<br /><br />В школьные учебники Чили уже вносятся соответствующие изменения: эпоха правления Аугусто Пиночета теперь будет обозначаться не как «диктаторский режим», а как «военный режим» - заявил министр образования Чили Харальд Бейер. Правке подвергнутся учебники для учеников с 1-го по 6-й класс.<br /><br />«Я согласен, что правительство Пиночета не было демократическим. Однако это определение не применимо и к военному режиму» - заявил Харальд Бейер, ставший министром образования накануне Нового Года. По его словам, в ревизии школьных учебников принимали участие многие известные педагоги Чили и он не вызвал возражений ни в одной из инстанций, имеющих влияние на школьные реформы.<br /><br />В Чили пересматривают отношение к главе хунты - "Я люблю Пиночета", акция сторонников генерала<br /><br /><br /><br /><br /><br />На решение чилийских властей не повлиял и доклад правозащитной комиссии имени Валеча, установившей, что за 17 лет от диктатуры (с 1973 по 1990) пострадали более 40 тысяч человек, из которых более 3 тысяч были убиты. Доклад был доставлен президенту Чили Себастьяну Пиньере, однако его выводы не изменили планы чилийских правоцентристов. <br /><br />Коалиция «Альянс за Чили» состоит из четырех партий: Национальное возрождение, Независимый демократический союз, Партия юга, Прогрессивный союз центристского центра. Президент Себастьян Пиньера, стал первым представителем правых партий , которому удалось выиграть президентские выборы в Чили за последние 50 лет (с учетом выборов еще до прихода к власти хунты во главе с Аугусто Пиночетом). По данным журнала Forbes, состояние президента Чили оценивается в 2,4 миллиарда долларов.<br /><br />На фото: Пиночет и Фидель Кастро, 1971 год<br /><br /><br /><br />Решение чилийских властей уже вызвало гнев у местной оппозиции. Исабель Альенде, чей отец Сальвадор Альенде на момент военного переворота 1973 был президентом Чили и погиб при штурме президентского дворца солдатами хунты, назвала решение министерства образования противоречащим здравому смыслу. http://sd.net.ua/2011/12/28/nekachesveniy-tovar-shtraf-5000-griven.html Законопроект, предусматривает штраф в размере 5000 гривен за продажу товара, который представляет опасность для жизни покупателя. Новости dsat1979ss Wed, 28 Dec 2011 17:15:13 +0200 Правительство собирается объявить войну недобросовестным продавцам. Кабмин принял пакет из 11 постановлений, а также поддержал 2 законопроекта, цель которых защитить права потребителя. Недобросовестных продавцов чиновники намерены ударить гривной.<br /><br />Так один законов, который будет внесен на рассмотрение парламента, предусматривает штраф в размере 5000 гривен за продажу товара, который представляет опасность для жизни покупателя. Если же предприниматель, осуществляющий торговую деятельность, будет повторно пойман на продаже этого товара - его ждет штраф в размере трехкратной стоимости партии данного товара.<br /><br />Об этом проинформировал Вадим Копылов – 1-й замминистра экономического развития и торговли Украины.<br /><br />Таким образом, правительство взялось за практическую реализацию своих угроз относительно ужесточения ответственности торговых предприятий за продажу товаров не соответствующим стандартам безопасности.<br /><br />Как известно, недавняя проверка детских товаров, реализуемых в торговых сетях Украины, показала, что более чем 50% игрушек не соответствуют стандартам качества. http://sd.net.ua/2011/12/26/cerkva-armiya-kapelanstvo.html Досвід та перспективи інституту військових капеланів в Україні та досвід країн НАТО Військові капелани вже проходили службу, обіймаючи посади психологів в українському миротворчому контингенті в Іраку, але на державному рівні далі "благих намірів" в Україні ця справа поки не йде. Інститут капеланів у збройних силах США представляє більш як 120 релігійних конфесій. Цей інститут відіграє величезну роль у житті армії і флоту США. При цьому не виникає великих проблем через те, що військовослужбовці США сповідують сотні різних релігій, багато з який не є традиційними. Религиозная безопасность dsat1979ss Mon, 26 Dec 2011 15:29:59 +0200 Досвід та перспективи інституту військових капеланів в Україні та досвід країн НАТО<br /><br />Ти йдеш супроти мене з мечем і списом і зі щитом,<br />а я йду супроти тебе з іменем Господа... <br />[1 Цар.17,45]<br /><br />Жодна ідеологія не може визнаватися державою<br /> як обов’язкова. [стаття 18 Конституції України]<br /><br />Ще на початку 90-х років в Україні розпочався рух за забезпечення військовослужбовців та інших військових формувань душпастирською опікою Церкви. На початку він був позначений несистемністю та спорадичністю спроб різних конфесій і носив більше світсько-науковий характер. Згодом у різних конфесіях почали формуватися напрями діяльності щодо задоволення духовних потреб військовослужбовців. <br /><br />Мета дослідження, результати якого викладено в цій статті полягає в тому, щоб, на основі аналізу зарубіжного досвіду співпраці збройних сил та релігійних організацій, запропонувати варіанти можливого налагодження такої співпраці і в Україні.<br />Завдання дослідження - проаналізувати приклади з міжнародного досвіду функціонування інституту капеланів збройних сил та вивчити можливості його імплементації у вітчизняних реаліях.<br /><br />Досвід та проблеми співпраці Церкви та Збройних сил України<br /><br />Однією з найголовніших умов встановлення духовної опіки Церкви в Збройних Силах України на сучасному етапі є екуменічний підхід у формуванні інституту військових душпастирів. На початку третього тисячоліття в усій історично-доленосній значущості постає питання про роль і місце України, українських церков в християнській Європі, маючи на увазі і геополітичне, і конфесійне положення України між Сходом і Заходом. Без усвідомлення усіма українськими церквами міжконфесійної толерантності і екуменічної перспективи, як чинника консолідації українського суспільства, без енергійних зрушень у бік діалогу українське християнство не посяде належне йому конструктивне місце в суспільно-політичному процесі, не виконає своєї ролі в духовному та моральному відродженні. На жаль, церковно-релігійному життю в Україні під владою царського самодержавства, як і радянського тоталітаризму був чужим і неприйнятним сам принцип екуменізму. Оскільки двома формами єдиного імперського центру насаджувався міжконфесійний антагонізм за принципом „поділяй і владарюй”. В царській Росії православ’я було одним із стовпів режиму. Православна церква була домінуючою, державною, фаворитизованою царизмом. Інші релігії за „Уложением законов Российской империи” розподілялися в шкалі як „допустиме”, потім „терпимые” і, зрештою, „запрещенные”.<br /><br />В радянську добу все робилося, щоб розколоти християнські церкви, протиставити православ’ю католиків і особливо протестантів, як тоді прийнято було казати – „сектантів”. Цей антагонізм і зараз зберігається в ментальності не лише загалу рядових вірних, а й переважної частини духовенства.<br /><br />Парадоксальним є той факт, що отримана свобода і здобута незалежність ускладнили міжконфесійні відносини в Україні. Конфлікти за володіння храмами зрештою були подолані – необхідна кількість церков, побудована. Але чи об’єднало це віруючих? Вже зараз постають більш небезпечні обриси міжконфесійних конфліктів: за сфери впливу церков в регіонах, в результаті чого конфесійна регіоналізація набуває характеру політичної і етнонаціональної регіоналізації; змагання православних церков за пріоритетність у виконані обрядових дій під час громадсько-політичних і соціально-культурних заходів; претензії окремих церков на недоторканість їхньої канонічної території, вороже ставлення до євангелізаційної діяльності та прозелітизму тощо.<br /><br />На нашу думку, тільки світовий екуменічний досвід дозволить українським церквам цивілізовано вирішити накопичені проблеми. Адже теологи-екуменісти переосмислюють окремі церковні положення, які гальмують гармонізацію міжконфесійних взаємин, і водночас захищають основоположні богословські ідеї. Головним їх завданням є опрацювання спільної теологічної платформи для зближення, примирення, об’єднання (але не злиття) на ґрунті спільних політико-соціальних інтересів християнських церков, налагодження на цій основі їх плідної співпраці з державою.<br /><br />Український екуменізм започатковується із братнього рівноправного діалогу церков. На шляху цього діалогу постає, зокрема, і питання про духовну опіку над Українським Військом.<br /><br />Офіційно інститут капеланства в Збройних силах України досі відсутній. Хоча налагодити співпрацю з військовими священики різних конфесій намагалися майже одразу після утвердження незалежності. Починалося все з участи в церемонії присяги солдатів або ж із візитів з благословенням на великі свята. Це цілком задовольняло владу, яка через побоювання міжконфесійних конфліктів загалом із недовірою ставилася до спроб активізувати духовне життя військових. Були й закиди, мовляв, в Україні Церква конституційно відокремлена від держави. Одночасно замовчувалося те, що подібні статті в конституціях багатьох європейських країн мирно співіснують із інститутом капеланства. <br /><br />Священик на позиціях українських артилеристів перед початком стрільб:<br /><br /><br /><br />Разом з тим, військове капеланство не є чимось новим для України. На Запорізькій Січі було збудовано церкву. До того ж там ще була переносна каплиця, яка супроводжувала січовиків у походах. Були капелани в армії царської Росії, в австрійському і польському військах. До речі, у царській армії священиками військовими і морськими опікувалися два протопресвітери. Крім них та ще протопресвітерів імператорського двору і кремлівських соборів цього звання не мав ніхто. Греко-католицькі священики йшли в походи з вояками Української Галицької Армії, згодом здійснювали душпастирську опіку в УПА. Обов’язком капеланів було вести підопічних до спасіння, проповідувати любов до своєї країни, піклуватися про поранених, ховати померлих, бути готовим до присвячення справедливій справі, але ніколи не брати зброї до рук.<br /><br />Якось ще в 2005 році було заявлено, що Міністерство оборони України планує запровадити штатні посади військових капеланів. Тоді, за словами заступника міністра, військові капелани вже проходили службу, обіймаючи посади психологів в українському миротворчому контингенті в Іраку. <br /><br />Священик освящає солдат та військову техніку перед виконанням бойового завдання в Іраку:<br /><br /><br /><br />Зараз на ниві запровадження військового капеланства в Збройних Силах України у різний спосіб намагаються здійснити кроки православні церкви і Греко-Католицька Церква України. Зокрема, в Києві започатковано спеціальні курси для духовних осіб різних конфесій, які працюють у війську. Їх раз на два роки організовує Всеукраїнське християнсько-релігійне міжконфесійне військове братство. Там вчать історію війська, військову психологію тощо. Але на державному рівні далі „благих намірів” в Україні ця справа поки не йде.<br /><br />Інститут військового духовенства в країнах НАТО<br /><br />Розглянемо приклади функціонування сучасного інституту військового духовенства в країнах НАТО. <br /><br />Наприклад, інститут капеланів у збройних силах США представляє більш як 120 релігійних конфесій. Цей інститут відіграє величезну роль у житті армії і флоту США, будучи однією з самих старих служб в американських збройних силах. Він був створений 29 липня 1775 р. З тих пір у різних війнах, включаючи Першу і Другу світові, війни в Кореї і В’єтнамі, загинули більш 200 капеланів. <br />У Пентагон і донині приділяють велику увагу релігійній сфері життя особового складу армії і флоту, що, узагалі не є випадковим. Тому що США - країна з досить міцними релігійними традиціями. От чому текст американської військової присяги закінчується словами: „Так допоможе мені Бог”. А в статті 6 „Кодексу поведінки”, затвердженого в 1995 р., говориться: „Ніколи не забуду, що я американський військовослужбовець, відповідальний за свої вчинки і присвятивший себе принципам, що зробили мою країну вільної. Залишаюся вірний Господові Богу і Сполученим Штатам Америки...” <br /><br />Сьогодні структура Служби військових священиків ВР США складається з управлінь головних капеланів видів збройних сил, відділів головних капеланів командувань, відділень капеланів в арміях, корпусах, дивізіях і бригадах. <br /><br />Таким чином, у збройних силах США корпус капеланів є в кожному виді сил, де вони підпорядковуються відповідному начальнику штабу. Тому в кожнім виді військ – СВ, ВПС, і ВМС - капелани діють по-своєму унікально. Організація служби капеланів побудована за командним принципом і відповідає політиці дій, розробленій у відповідних військових штабах для служби капеланів. Однак у всіх видах сил є головний капелан і його заступник, у них є штаби і підлеглі.<br /><br />Нижча ланка служби - капелани частин і підрозділів, їхні помічники, а очолює її Рада капеланів, що підпорядковується помічнику міністра оборони по особовому складу. У Раду капеланів входять шість осіб, у тому числі три капелани видів збройних сил зі званням генерал-майор (контр-адмірал). Вони по черзі виконують обов’язки голови ради - головного капелана ВР і щорічно змінюються на цій посаді. Усього ж у ВР США - близько 2500 офіцерів-капеланів (приблизно удвічі менше перебуває в резерві Національної гвардії), що представляють більш як 120 релігійних конфесій. Їм підпорядковуються помічники з числа військовослужбовців рядового і сержантського складу, які пройшли спеціальну підготовку. <br /><br />У сухопутних силах США організація капеланів і їхня структура покликані забезпечити безпосередню релігійну підтримку на всіх рівнях організації військ. Приміром, штатні капелани існують на рівнях: батальйону, бригади, дивізії, корпусу. Звичайно батальйонний капелан - капітан, бригадний - підполковник, а корпусної - полковник. В армії найменшим підрозділом, у який в даний час направляються капелани, є батальйон. В основному, один капелан призначається приблизно на 700 осіб. Командні обов’язки капеланів починаються з бригадного рівня. Бригадний капелан відповідає за ситуацію в кожнім батальйоні своєї частини.<br /><br />Капелани призначаються також на військові бази. Їхньою основною задачею є надання релігійної підтримки солдатам і їхнім родинам у період проживання в гарнізоні. Крім того, капелани присутні в госпіталях, на гауптвахтах та у військово-навчальних установах. У залежності від вимог окремі капелани проходять спеціальне навчання і підготовку на курсах сімейного життя, першої медичної допомоги тощо.<br /><br />В армії США капелани діють як духовна група підрозділу (unіt mіnіstry team - UMT), що складає з власне капелана і помічника капелана (з числа солдатів, сержантів). Подібна організація служить для надання кращої духовної підтримки, захисти і управління. Задачі помічника капелана розрізняються в залежності від діяльності власне капелана і призначені для забезпечення релігійних потреб солдата і дотримання свободи їхнього віросповідання. Їхня підготовка здійснюється відповідно до військово-облікової спеціальності „помічник капелана” (MOS 56M). Вона спрямована на навчання, крім основних солдатських навичок, підготовці до проведення богослужінь, снайперській стрільбі і виконанню багатьох інших важливих задач.<br /><br /> Капелани, як згадувалося вище, забезпечують релігійну підтримку особовому складу підрозділу. При цьому вони духовно допомагають усім солдатам незалежно від їхнього віросповідання. Якщо капелан підрозділу не може забезпечити солдату необхідну духовну підтримку або якщо військовослужбовець належить до особливої конфесії, капелан зобов’язаний запросити допомогу зі сторони, звернувшись по команді.<br /><br />В епоху існування близько 900 відомих релігійних течій військовослужбовці США сповідують сотні різних релігій, багато з який не є традиційними. Хоча капелани, а сьогодні вони представляють основні конфесії - православних, католиків, протестантів, іудеїв, мусульман, і відповідають за свою конкретну паству - також переконані, що в США кожний має свободу віросповідання. Що ж стосується відносин різних релігій у багатоконфесійному військовому духівництві, то досвід показує, що діючі капелани не бачать у цьому ніяких проблем. Задача допомоги віруючим вище міжконфесійних розходжень. Задачі військових капеланів докладно описані в статуті FM 1-05 „Польовий статут з релігійного забезпечення”. Він говорить: „Командир забезпечує можливість для вільного віросповідання. Духовна група підрозділу (UMT) забезпечує виконання чи безпосередньо виконує наступні релігійні обов’язки в рамках унікальної військової складової в підтримку релігійного плану командира. До цього належать: релігійні служби; обряди; наставляння і поради; релігійна освіта; сімейне життя; духовна підтримка; професійне забезпечення командира і штабу; управління й адміністрування; релігійна і гуманітарна підтримка; планування заходів щодо релігійної підтримки; навчання релігійній підготовці тощо”.<br /><br /> Капелани в армії США не носять зброї. Їхня задача - забезпечувати духовну підтримку. І хоча девіз військових капеланів: „Pro Deo et Patrіa” („За Бога і Вітчизну”), реальний його зміст полягає в тому, щоб: „Привести Бога до солдатів і солдата до Бога”.<br />Оскільки велика частина військовослужбовців - християни, звичайно служби у військових частинах плануються на неділю. Але це не обов’язково. Капелан може запланувати богослужіння на будь-який день, у будь який час, але щоб це не заважало розкладу занять по військовій підготовці чи виконанню задач. <br /><br />Військовий капелан: Молитва перед початком військової операції в Іраку<br /><br /><br /><br />Американські капелани спершу проходять тримісячний, а після 6 - 10 років служби - річний курс навчання в Центрі військових священиків (Форт Манмут, штат Нью-Джерсі). Усім їм надається офіцерське звання. Але, нагадаємо, що, на відміну від інших офіцерів, капелани не носять зброї і не освоюють навичок її застосування. При вступі на дійсну військову службу капелани укладають контракт на три роки. У частинах резерву військові священики служать тільки один вихідний на місяць і два тижні на рік, а працюють в цивільній сфері. <br /><br />При вступі на військову службу священики здобувають ще цілий ряд пільг, наданих військовослужбовцем армії США. Вони одержують грошове забезпечення відповідно до свого офіцерського звання і посади, мають право на 30 доби щорічної основної відпустки і до 10 діб адміністративної відпустки, забезпечуються житлом і безкоштовною медичною допомогою. Життя капелана армії США страхується на суму до 250 тис. дол. Їм виділяються засоби на придбання спеціальної уніформи. Крім того, військовим священикам надається допомога в оплаті навчання (до 75% від його вартості). Таким чином, у період дійсної військової служби капелани мають можливість навчатися й у цивільних ВНЗ, по закінченні яких їм надається ступінь магістра в таких областях, як етика, релігієзнавство, психологія, менеджмент і по деяких інших спеціальностях, близьких за характером до їх релігійної діяльності. Найбільш перспективні священнослужителі можуть продовжити своє навчання в аспірантурі. <br /><br />Останнім часом військове командування США започатковує низку кроків по збільшенню набору капеланів. У 2001 р. була створена спеціальна програма по залученню в армію цивільних священиків різних конфесій. При цьому основним фактором є толерантне ставлення кандидата до релігійного плюралізму як гарантії свободи віросповідання і відправлення релігійних обрядів військовослужбовцями, їхніми родинами і цивільним персоналом армії США. <br /><br />Помічники військових священиків (це, до речі, як чоловіки, так і жінки), які виконують адміністративні функції та відповідають за безпеку капеланів під час бойових дій, спочатку проходять базовий курс спецпідготовки. Потім вони протягом семи тижнів освоюють особливості роботи військових священиків, що включають і надання допомоги військовослужбовцем у періоди психологічних криз. Помічники військових священиків носять зброю. Крім того, вони повинні вміти друкувати на друкарській машинці зі швидкістю принаймні 20 слів на хвилину і мати водійські права. <br /><br />Пентагон постійно приділяє пильну увагу Службі військових священиків, що обумовлено їхньою важливою роллю у зміцненні психологічної стійкості американських військовослужбовців. Капелани виступають у ролі радників і консультантів командирів підрозділів і частин з питань релігії та морально-психологічного стану особового складу, надають значну допомогу у вихованні солдатів, сержантів, офіцерів на морально-етичних й гуманістичних принципах. Військові священнослужителі створюють умови для публічного й індивідуального богослужіння відповідно до віросповідань, звичаїв та звичок своєї пастви, організують групову й індивідуальну духовну освіту. Капелани надають психологічну підтримку хворим і ув’язненим військовослужбовцям, підтримують зв’язок з місцевими релігійними групами і благодійними організаціями, дають консультації з питань місцевих релігій та культів у районах бойових дій з погляду їхнього впливу на виконання бойових задач. <br /><br />Таким чином, чітко і суворо регламентована діяльність військового духівництва не без підстав вважається необхідною складовою успішного й ефективного функціонування американських збройних сил.<br /><br />Після бою в Афганістані: католицький священик та морські пехотинці:<br /><br /><br /><br />Подивимось також на один із прикладів організації інституту військових капеланів у Західній Європі. До Другої світової війни інституту військових священиків у Норвегії не існувало. Система взаємин влади світської і духовної у цьому питанні була вкрай проста. У випадку початку воєнних дій королі зверталися до церковних ієрархів, і в збройні сили приходили спеціально відряджені священнослужителі. Здавна священики супроводжували армію у військових походах, забезпечуючи духовну підтримку військовослужбовцям і навертали до християнства переможених. Історія свідчить про те, що подібну роль священнослужителі виконували в Норвегії більше 900 років. <br /><br />Але досвід Другої світової війни змусив світську владу по-новому поглянути на роль священика в збройних силах й 1 вересня 1945 р. Міністерство оборони Норвегії заснувало Бюро військових священиків. З 1948 р. корпус військових священиків перебував в адміністративному підпорядкуванні навчальному корпусу армії, а в професійному плані він підпорядковувався протоієрею (майору) і п’яти регіональним військовим священикам (лейтенантам). Відповідальні особи духовного звання призначалися на дану службу королівською резолюцією. <br /><br />Постановою Норвезького парламенту 6 липня 1953 р. військові священики були виведені з підпорядкування навчальному корпусу армії і корпус військових священиків почав самостійне існування як незалежна структура, що підпорядковується в адміністративних питаннях безпосередньо Королівському міністерству оборони, а в духовних, як і раніше, протоієрею (полковнику), що, у свою чергу, перебуває в підпорядкуванні єпископа Осло. <br /><br />Військовий протоієрей за посадою входить до складу Головного командування армії і підлеглий начальнику особового складу. У той же час він є протоієреєм єпархії Осло і служить військовим священиком у палацевій церкві Акерсхуса.<br /><br />До введення інституту військових священиків особи духовного звання в мирний час від служби в армії звільнялися. Але по королівській резолюції від 15 січня 1954 р., прийнятої відповідно до Закону про військову службу, усі священнослужителі зобов’язані проходити військову службу. При цьому корпус військових священиків є місцем приписки не тільки всіх посвячених у сан священиків Норвезької державної церкви, але і керівників всіх інших релігійних об’єднань, а також студентів теологічних освітніх установ (як помічників військових священиків).<br /><br />Щоправда, деякі зі священнослужителів звільняються від військової служби. До їхнього числа належать, зокрема, єпископи Норвезької державної церкви та інших конфесій, священнослужителі, що займають у релігійному об’єднанні вищу керівну посаду, професори теології, ректори теологічних інститутів. Служба військового священика в Норвегії почесна і досить відповідальна. <br /><br />Розглянемо наприклад посаду помічника військового священика. Такий помічник одержує звання і зарплату лейтенанта строкової служби і носить відповідну форму. Для того щоб одержати можливість проходити службу в даній посаді, наприклад, у військово-повітряних чи сухопутних силах, студент-теолог зобов’язаний: пройти двомісячний курс початкової підготовки солдата при військово-медичній службі армії; успішно закінчити двомісячний підготовчий курс для військових священиків й скласти відповідний іспит; скласти теологічний іспит на предмет відповідності посаді. <br /><br />Військовозобов’язані особи духовного звання і студенти, які не бажають з релігійних міркувань брати до рук зброю, у корпус військових священиків не зараховуються і проходять альтернативну службу в медичних і пенітенціарних закладах.<br /><br />Перспективи інституту військових капеланів в ЗСУ<br /><br />Збройні Сили України, як і колишня Радянська Армія, є багатонаціональними, і лише однією національною чи державницько-громадянською ідеєю для виховання високого морального рівня і підтримання бойового духу військовослужбовців, на нашу думку, тут не обійтися.<br /><br />Хотілося б багато добрих слів сказати на адресу нині діючих у Збройних Силах України офіцерів-вихователів, переважна більшість з яких дійсно сумлінно виконує свої обов’язки. На жаль, їх наполеглива і, подекуди важка та невдячна, праця більше нагадує „сізіфів труд”, чи „будівництво муру на піску”, оскільки важко і дарма виховувати особистість сучасного воїна, озброєного могутніми засобами ведення бою, його суспільну свідомість, сумлінність, підтримувати бойовий дух армії, не маючи під собою твердої ідеологічної основи. Закріплення громадянської свідомості воїна – важливий фактор суспільного виховання, але сама по собі громадська свідомість ґрунтується насамперед на прагматичних основах державних інтересів і суспільної користі, які без урахування гуманістичного і духовного фактору легко перетворюються в тоталітарні, великодержавні, шовіністичні, імперські амбіції. Ґрунтуватися лише на національній свідомості небезпечно і тим, що вона, і тому в історії достатньо прикладів, також легко трансформується в націоналістичну ідеологію.<br /><br />Механічне поєднання громадянського, національного і загальнолюдського аспектів в ідеологічному вихованні виглядає еклектично, і не будучи підкріплено духовними основами, не досягає рівня свідомості. Натомість лише воїн, переконаний в справедливості своєї справи, перемагає ворога не тільки зброєю, а і духом і ніколи не зверне цієї зброї проти власного народу.<br /><br />Саме тут Збройним Силам України стає у нагоді тисячорічний досвід Християнської Церкви у вихованні особистості воїна-захисника Вітчизни. На жаль, антагоністичне розуміння цілком демократичної норами Конституції України про відокремлення церкви від держави і міжконфесійні непорозуміння стають на заваді українським церквам прийняти участь в цьому процесі.<br /><br />Однак, за умов налагодження дієвого міжцерковного і державно-церковного діалогу у напрямку організації духовного патронату Церкви над Армією в Україні стає можливим поступове впровадження інституту капеланів Українського Війська (що не виключає, втім, і подальшу діяльність корпусу офіцерів-вихователів).<br /><br />Першим, без перебільшення – політичним, кроком налагодження дієвого міжцерковного і державно-церковного діалогу безумовно стане утворення спільного державно-церковного координаційного органу – Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій при Президентові України.<br /><br />Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій може прийняти рішення про утворення Колегії капеланів Збройних Сил України, яке втілюється Указом Президента (він же - головнокомандувач Збройних Сил) України.<br /><br />Така Колегія має утворитися на засадах екуменізму, рівності всіх церков, духовності і пріоритету національних інтересів, як невійськовий підрозділ Міністерства оброни України. До складу Колегії кожна конфесія делегує своїх представників (священиків чи світських осіб із відповідною духовною освітою), які стають цивільними службовцями Збройних Сил України. Військові священики в мирний час не виконують військових обов’язків і не беруть до рук зброю. Але, у разі потреби, вони можуть бути призвані на дійсну військову службу як офіцери запасу і продовжувати виконувати обов’язки військового священика у бойовій обстановці. Частину витрат на їх утримання та організацію пастирської діяльності в Збройних Силах церкви приймають на себе.<br /><br />Повноваження військового капелана в межах свого підрозділу підтверджуються Колегією і визнаються всіма конфесіями. Він вживає обумовлених своєю компетенцією заходів по організації духовної освіти та виховання військовослужбовців, утримує військову капелу, в разі необхідності залучає до виконання обрядів і церемоній священиків інших конфесій, в межах припустимих церковними канонами особисто задовольняє духовні потреби солдат (матросів) і офіцерів. На допомогу військовому капелану командир частини призначає військовослужбовців з числа особового складу.<br /><br />Такими в самому загальному вигляді може бути принципи побудови інституту військових капеланів в сучасному цивілізованому багатоконфесійному суспільстві.<br /><br />Зазначимо також, що моральній рівень і громадянська відповідальність працівників наших правоохоронних органів теж не завжди заслуговує добрих відгуків з боку пересічних громадян. Висока виховна роль Церкви, зокрема в особі капеланів правоохоронних органів, і тут незаперечна.<br /><br />Принципово новим, з огляду на недавнє минуле, є пошук релігійними інститутами нових галузей свого соціального служіння. Надзвичайно важливою сферою прикладання релігійного благодійництва і духовного провідництва стає опіка над громадянами, що перебувають у місцях позбавлення волі. Ще провідний класик пенітенціарії Джон Говард (життя і діяльність якого, до речі, тісно пов’язані з Україною) зазначав велику роль і потужні можливості, які має релігія в справі духовного оновлення людини. Тепер на практиці, всього за декілька років, спеціалісти переконалися в тому, що релігія справляє величезний ефект щодо розкаяння людини у скоєному злочині і у оволодінні нею високими гуманістичними орієнтирами. Важливого значення вступ до свідомого релігійного життя набуває саме зараз, коли засуджені у колоніях, через економічні обставини, не мають роботи і перебувають у найнеприйнятніших умовах утримання. Ще більш широкі можливості щодо духовно-морального оновлення особи має релігія при організації позатюремних форм покарання, а також в період соціальної реабілітації після звільнення. З огляду на це актуалізується питання спеціальної підготовки священослужителів-вихователів для роботи в пенітенціарних закладах. Кардинальним кроком на цьому шляху, в контексті державно-церковного співробітництва, повинно стати запровадження інституту капеланів пенітенціарних закладів, причому, за умов зваженого підходу до організації цього інституту, із застосуванням, зокрема зарубіжного досвіду, знімається і досить гостре питання конфесійної приналежності конкретного працівника пенітенціарії.<br /><br /> Саме ці та багато інших питань у сфері державно-церковного співробітництва в Україні мають стати актуальною тематикою подальших наукових досліджень.<br /><br />Висновки:<br /><br />1. Практика ефективного співробітництва держави і Церкви у встановленні духовної опіки над Збройними силами не є новою для України. Аналіз історичного досвіду показує, що подібна співпраця мала свої позитивні прояви і в часи Українського козацтва, і за Російської імперії, і в нетривалу пореволюційну добу незалежності України.<br /><br />2. Аналіз сучасної зарубіжної практики забезпечення духовної опіки Церкви в збройних силах країн Північно-Антлантичного Альянсу також підтвердив дієвість та ефективність застосування різноманітних механізмів її реалізації.<br /><br />3. Для Україні в сучасних умовах актуальним є пошук власних шляхів та механізмів взаємодії держави і Церкви у встановленні духовної опіки над Збройними Силами та іншими мілітаризованими формуваннями. У цьому плані корисним є, як вітчизняний історичний досвід, так і сучасний досвід країн НАТО. Основою для формування таких механізмів, без сумніву, має стати екуменічний підхід.<br /><br />Юрій КАЛЬНИШ,<br />доктор наук з державного управління, магістр богослов’я<br /><br />За основу цієї статі взято дослідження Ю. Кальниша: Проблеми та перспективи становлення інституту капеланів Збройних Сил України І досвід НАТО